Соло в дуеті

17.07.2010

Роман та Надія Турянини, “піккардійська” сім’я, про міцну опору, важливість спілкування, любов до природи а радість від усмішок дітей

У складі популярної вокальної формації “Піккардійська терція” Роман Турянин уже 17 років. Це, до речі, єдиний запис у його трудовій книжці, а, отже, талановитій творчій особистості у дружньому гурті комфортно і цікаво.

Закінчив диригентський факультет Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка. Мабуть, музичний ген передавався йому у спадок віддавна, бо прародичі Турянинів були знаними в околицях весільними музиками, а батьки вже “офіційно” закріпили статус музикантів: батько – відомий диригент, заслужений діяч мистецтв України, мама – викладач хорового диригування. Та й сам Роман пов’язав свою долю зі скрипалькою Надією. Він хороший сім’янин та люблячий батько. У серпні подружжя, яке виховує двох синів (Василя та Юрія) і донечку Марічку, відсвяткує 14-річчя шлюбу.

Поспілкувавшись із творчою парою, розумієш: це дві половинки, які знайшли одна одну і є цілком щасливими у шлюбі. Роман Турянин розповідає “Пошті”, що одного дня сів на автобус і поїхав зі Львова до Янова, де мешкала Надія, але не знав, де конкретно вона живе. Коли ж туди приїхав, дівчина з мамою стояли на автобусній зупинці, щоб їхати до Львова. Доля...

Опора та затишок

– Скажіть, будь ласка, чим для Вас, музикантів, є сім’я?

Роман: Сім’я – це дуже велика відповідальність. Це моя опора та спокій! Із великою радістю повертаюся після концертів додому, адже тут тебе завше чекає кохана дружина Надія та трійко дітей – два сини Василь і Юрій, а також красуня донечка Марічка. 

Надія: Для мене сім’я на першому місці. Місія жінки – підтримувати сімейний затишок та тепло, де буде комфортно усім.

– Як вдається поєднувати в музичній родині сімейні обов’язки та музику, зокрема гастролі?

Роман: Зовсім не важко, адже дружина також працює на музичній ниві – вона скрипалька. Відповідно, ми добре розуміємо один одного і жодних непорозумінь не виникало і не виникає. Є ж батьківські обов’язки! Скажімо, бувало, що Надя їхала на гастролі на 10-15 днів, і я залишався з дітьми. У мене був список на кожен день, які страви варити дітям: що на перше та друге тощо. Справлявся цілком, і мені це не було складно, а, навпаки, цікаво! Все дуже просто – я пройшов таку школу життя, як гуртожиток. Я люблю готувати. Наприклад, для мене немає жодних проблем зварити борщ чи якусь зупу... Шкода, що найменше бавив старшого, бо у той час ми ще не мали власного помешкання. Дружина зі сином у той час була у своєї мами в Янові, і я приїздив до них. Але, коли Василько був немовлям (у той час підгузки були великою розкішшю) пеленав його, сам прав пелюшки. Робив це швидко... Конвеєр працював (сміється).

Надія: Так, тато залишався з дітьми, коли їхала на гастролі. Він добре справляється, чим тішуся, і за що спокійна.

– Нині не кожен татусь залишиться бодай на день із дітьми. Пане Романе, Ви зразково-показовий тато?

– Зразковий (сміється).

Чоловік – голова, дружина – шия

– За плечима 14 років подружнього життя. Яким є секрет сімейного щастя родини Турянинів?

Надія: У любові! А ще сім’я – це щоденна праця, і добре, коли обоє це усвідомлюють. Треба вміти десь зрозуміти навіть, якщо не розумієш (сміється). Вміти пробачити, інколи – закрити очі. Скажімо, артистові потрібно бути на якійсь вечірці. Але розумію, що це частина життя чоловіка... Важливим є те, щоб подружжя спілкувалося між собою, обговорювало ту чи іншу проблему і шляхи її подолання.

Роман: Аналогічно, як і дружина, скажу, що в любові. Також у сім’ї має бути спільна думка. А якщо навіть і виникло якесь непорозуміння, намагаюся зрозуміти, чому так сталося, аналізую. Досить важливим у сім’ї є спілкування між дружиною та чоловіком. Треба вислухати один одного і завжди вміти пробачити... Загалом ідеальних родин немає. Не вірю, що є сім’ї, де один одному лише усміхаються і у них не виникає якихось дискусій. Треба вміти притертися один до одного, йти, якщо треба, на поступки.

– Хто у Вашій сім’ї є головою родини?

Надія: Чоловік, звісно. Мені подобається вислів: чоловік – голова сім’ї, а дружина – шия. У нас дійсно так і є. Приємно, що чоловік прислухається до моїх слів. Організатором ж у нашій сім’ї є він. Романові добре вдається швидко всіх підняти, організувати кудись поїхати.

Найбільша радість

– Що є найголовнішим у житті для подружжя Турянинів? Що є Вашою найбільшою радістю?

Надія: Діти! Це наше велике щастя і задоволення! Їхні усмішки – це потужний заряд енергії. У нас вони всі різні. 12-річний Василь дуже чутливий, ділиться з батьками враженнями. Він нам допомагає. Тішуся, що він уже вміє вранці зробити всім канапки. 8-річний Юрчик інший. На відміну від Василя, більш домашній. У всьому тягнеться до старшого брата. Обоє люблять активний відпочинок, велосипеди, плавання. Юрко ще зовсім малим проявив здібності до музики. Тепер вчиться грати на фортепіано. Займається танцями й айкідо. Хлопці навчаються у школі №28 із поглибленим вивченням німецької мови. Трирічна Марічка дуже любить спілкуватися. Вона досить комунікабельна дівчинка. Маленька щебетушка. Марічка – маленька принцеса в сім’ї. Скоро донечка піде до дитсадка і на танці. Наші діти дружні і дбають одне про одного.

Роман: Діти – найбільша радість! Тішуся, що маємо добрих дітей. Як батько, зичу, щоб вони були здоровими, мудрими і щасливими. Найголовніше для батьків, щоб діти були правильно виховані.

– Скажіть, будь ласка, чи має час на відпочинок Ваша сім’я?

Надія: Правду кажучи, часу на відпочинок навіть на тиждень у нас немає, бо кожен десь задіяний. Діти танцюють, мають заняття з гітари. Є репетиції у мене, в чоловіка... У нас виходить радше короткий відпочинок. Скажімо, їдемо всією сім’єю до моїх батьків до Янова. Дідусь працює у заповіднику “Розточчя”. Любимо з дітьми піти до лісу. Там таке повітря!

Роман: А ще наша сім’я є практичною. Якщо хочемо відпочивати, то купуємо там землю і будуємо хату (сміється). 

Надія: Біля Шацька зводимо невелику хатинку, куди можна буде приїхати на відпочинок.

Роман: Помріяли, помріяли, а потім зважили усі “за” і “проти”, порахували, скільки коштує такий відпочинок, і вирішили будувати. Придбали там ділянку, обгородили, засадили садок.

Про порозуміння та повагу

– Традиційне запитання для гостей “Сімейної пошти”: за що б Ви хотіли подякувати своєму чоловікові/дружині?

Надія: Знаєте, кажуть, що щаслива та жінка, яка є за своїм чоловіком, як за стіною. Я саме за такою стіною. Роман та людина, на яку можна опертися. Це важливо для жінки. Ціную, що він з повагою ставиться до мене, між нами є порозуміння. Тішуся, що він любить дітей і, як хороший тато, дбає про них.

Роман: Дружина також є моєю міцною опорою, якій я довіряю і яка мені допомагає. Наче і вирішую я, але без її кивка голови, нічого не буде. Ми завжди разом вирішуємо всі сімейні питання. Порозуміння та повага один до одного є важливими у родині. Мені подобається, що у серйозних ситуаціях дружина швидко приймає рішення. Також вдячний мамі жінки за те, що виховала чудову дружину для мене та добру маму для наших дітей.

– Пані Надіє, як Ви особисто розумієте фразу “мудра жінка”?

– Це та, яка багато не говорить (сміється). Язик багато робить лиха в сім’ї. Зрештою, жінка має думати, що і як вона каже.

– Чомусь так уже повелося, що більшість чоловіків завалюють жінок букетами квітів до одруження, а вже у шлюбі вважають, що це пуста трата грошей... Ваш чоловік часто дарує квіти?

- Я також нарікала на відсутність квітів. Коли ж приніс один, другий букет, зрозуміла: троянди я не люблю, бо це так нудно. Мені ромашки подобаються... Коли Марічка йде з татом гуляти, обов’язково приносять мені квіти.

 

Ірина Цицак, «Львівська пошта»