Як «Піккардійська терція» у коляду ходила
"Наш шпигун" спробував себе у ролі вершителя державної премії ім. Тараса Шевченка, відвідавши виступ славетної "Піккардійської терції"
Знаменитий львівський акапельний хор навідується у столицю не так і рідко, але квитки на його виступи традиційно слід купувати заздалегідь. Незважаючи на їх високу вартість (від 40 до 300 грн), зал Жовтневого палацу був заповнений вщерть.
І не випадково. Концерт мав особливу вагу як для давніх поціновувачів колективу, так і для самих артистів. Перші отримали змогу почути презентацію найновішого альбому гурту "З неба до землі", другі – довести, що вони гідні державної премії.
Щоправда, тим, хто завітав на "Різдвяний концерт" остання обставина була не дуже важливою. Кияни і гості столиці прийшли на родинну коляду. Особливості репертуару, вікове різноманіття аудиторії, участь у концерті дітей піккардійців сприяли створенню у залі справжньої родинної атмосфери.
У кулуарах можна було побачити хрестоматійного українського письменника Івана Драча з онуком, батьків з дітьми, просто закоханих і навіть цілі родини.
Розпочався концерт з урочистого входження до зали артистів із зіркою у руках. "Терція" проспівала відомі народні колядки і колядку, вигадану власного написання. Твори чергувалися віншуваннями, які виголошували діти артистів.
Другу половину виступу "Піккардійці" умовно назвали навколосвітньою різдвяною подорожжю. Зі сцени пролунали американські, західноєвропейські та східноєвропейські новорічні пісні. Єдине, чим можна дорікнути організаторам концерту - це відсутність конферансьє, який би оголошував країну-батьківщину пісень. Самостійно чітко вдалося ідентифікувати тільки англійські колядки.
Колектив натхненно відпрацював півтори години, а потім глядачі його не відпускали ще хвилин 20. Вже під час перших оплесків дехто, випереджаючи черги, побіг до гардеробу. І був змушений повернутися. На завершення піккардійці вирішили влаштувати колективні співи. Як виявилося, "Старенький трамвай" знає чи не кожен із присутніх. Співали навіть ті, хто вже встиг одягтися у важкі зимові пальта.
Не знаю, що вирішило після концерту суворе журі державної премії, але самі піккардійці намагатимуться не засмучуватися у разі негативного результату: "Якщо її дадуть, буде дуже приємно. Якщо ж ні – не образимося. Будемо робити свою справу, адже працюємо ми не заради премії". Хочеться додати: "Заради глядачів і самого мистецтва". А я якби доля державної премію залежала від мене, то "Піккардійська терція" її би неодмінно отримала.
