Де мої п’ятнадцять років? На сцені!
Легендарна «Піккардійська терція» святкує свій ювілей на сценах України.
Пам’ятаєте, як співав колись Володимир Висоцький?
Где мои семнадцать лет? – На Большом Каретном!
А где мой чёрный пистолет? – На Большом Каретном!
А где меня сегодня нет? – На Большом Каретном!
Усе це (але українською мовою) могла б сьогодні заспівати вокальна формація «Піккардійська терція». З тою лише різницею, що у Львові немає «Більшого Каретного», а у «піккардійців» немає «чорного пістолета», та й виповнилося їм цьогоріч не сімнадцять, а п’ятнадцять років.
Що й казати, поважний вік для будь-якого творчого колективу. У репертуарі вокальної формації понад три сотні композицій. У перерві між концертами і гастролями йде запис чергового, уже десятого за ліком компакт-диску. Окрім роботи в студії, на свій день народження «Піккардійська терція» планує відспівати п’ятнадцять сольних концертів у різних містах України. Тур цей розпочався 7 жовтня виступом у найпрестижнішому концертному залі країни – палаці «Україна».
Варто зауважити, що незважаючи на свій вік і тривалу концертно-сценічну діяльність, «піккардійці» й надалі дуже добре «продаються» (в хорошому розумінні цього слова). Зайвим підтвердженням є аншлаг під час згаданого концерту в «Україні», а також дефіцит квитків на сольний концерт «15 акапельних років» у Львівській опері, а відтак і потреба зробити додатковий концерт.
Любов з боку вимогливої львівської публіки є чи не найкращим подарунком до дня народження. Хоча подарунки «Піккардійська терція» почала отримувати ще у вересні – саме тоді 15 років тому відбувся перший виступ формації у студентському клубі Львівського університету. Найрезонансніший подарунок зробили самі учасники формації, в офіційний день ювілею висадивши у парку «Знесіння» п’ятнадцять червоних дубів. Автор цієї статті був одночасно й автором ідеї відзначення дня народження у такий спосіб. А наштовхнула на цю думку згадка про перший чи не найуспішніший концерт у Львівській опері та вихід у світ компакт-диску з прекрасною на той час поліграфією (сьогодні вважається музичним раритетом) під назвою «Сад ангельських пісень».
Не менш оригінальний подарунок організувала «піккардійцям» відома тележурналіст Люба Сорокіна, яка організувала ювілярам екскурсійну трамвайну прогулянку (одним з найвідоміших шлягерів гурту є пісня «Старенький трамвай»). Щоправда, старенького трамваю у комунальників випрохати не вдалося, проте пісенно-екскурсійна подорож у салоні звичайного трамваю теж вдалася на славу.
Яких це зусиль коштувало у забюрократизованому Львові, Люба розповіла під час поїздки. Аби організувати екскурсію (реклама якої висить на білбордах по всьому місту), довелося безпосереднє втручання міського голови Андрія Садового. Андрій Іванович не оминув нагоди «примазатися» до чужого свята, подарувавши «піккардійцям» перед посадкою у трамвай акустичну гітару з гербом міста. Ніхто з радників міського голови чомусь не пояснив йому, що стиль «a capella», в якому впродовж усіх п’ятнадцяти років свого існування працює «Піккардійська терція», передбачає виконання музичних творів без супроводу музичних інструментів.
Втім, годі про чиновників. Повернімося до ювілярів. Феномен «Піккардійської терції», на чому неодноразово наголошують учасники групи, міг народитися і тривати лише в нашому місті. Наснаги співаки беруть від старої львівської бруківки і запашної львівської кави, від тихих львівських двориків і затишних львівських скверів. Можливо, при переїзді в інше місто «Піккардійська терція» і стала б більш успішною комерційно, а гонорари за виступ перевищили гонорари провідних українських співаків. Але чи замінило б це любов неповторної львівської публіки? Чи розкуповували б квитки на їх концерти, так як це роблять у рідному місті?
В одній із колишніх статей я порівняв «піккардійців» з коньяком. Це порівняння не втратило своєї актуальності й зараз. Ще трошки, і на етикетці цього вишуканого напою не залишиться місця для зірочок, що символізуватимуть роки витримки.
У нинішньому складі «Піккардійська терція» співає уже більше десяти років. Наразі немає підстав говорити про якісь зміни у колективі. «Зірковою хворобою» (якщо така колись і мала місце) співаки уже перехворіли. Чутки про те, що художній керівник вокальної формації Володимир Якимець залишає колектив, відійшли у минуле, так і не ставши формальністю. «Піккардійці» поки що не підводять риску під зробленим і здобутим, не оглядаються назад, а впевнено дивляться у майбутнє, сподіваючись ще не один рік тішити львів’ян своєю творчістю. А отже, є всі підстави вірити, що через якийсь десяток років на своє –надцятиріччя «Піккардійська терція» продовжить засновану цьогоріч традицію, і поруч з окріплими червоними дубками з’являться і –надцять фруктових дерев, перетворивши цей куточок «Знесіння» на справжній «сад ангельських пісень».
