А нам і у Львові грошей не бракує
24 вересня «Піккардійська терція» святкуватиме своє 15-річчя.
Вокальна формація «Пiккардiйська терція» – унікальне явище на українській сцені. Львівський чоловічий секстет спромігся поєднати несумісні, здавалося б, у наш час речі: академічну школу, естраду як основне місце виступу, високу виконавську майстерність, гумор, солідність, прекрасні вокальні дані, широкий і вміло добраний україномовний (на 95 відсотків!) репертуар, артистизм і… добру репутацію.
Публіка (причому всіх вікових категорій і соціальних прошарків) упродовж усіх п’ятнадцяти років існування «Піккардійської терції» залюбки сприймає все, що пропонує їм вокальна формація, – від народних пісень до класичних творів, від авторських пісень до світових музичних стандартів – і щиро віддячує Володимирові Якимцю, Ярославові Нудику, Богданові Богачу, Романові Турянину, Андріям Шавалі та Капралю аншлагами, бурхливими оплесками та викликами “на біс”.
Заспів
Як виникла ідея створення вокальної формації? Спонтанно! Нудик, Якимець, Богач і Капраль вчилися у Львівському музичному училищі. На третьому курсі вони створили хор із дванадцяти осіб – шести хлопців і шести дівчат. Після місяця репетицій однокурсниці почали пропускати репетиції. То що залишалося робити? Почали співати без них, суто чоловічим складом.
Чому саме такий спів? Бо перед очима був приклад Фредді Меркурі, його пісні, багатоголосся у творчості групи Queen. «Ми ніколи не робили ставки на те, щоб стати популярними, – говорить Славко Нудик. – Займалися тим, бо треба було чимось займатися».
Усвідомлення популярності
Улітку 1993-го піккардійці стали дипломантами “Червоної рути” в Донецьку. Наступного року перемогли на фестивалі «Доля» в Чернівцях та записали дебютний альбом, що називався просто – «Піккардійська терція». На Новий рік стали лауреатами телеконкурсу «Мелодія», і з початку 1995 року «Піккардійська терція» штурмує вершини хіт-параду «12 мінус 2». Завоювавши з піснею «Пустельник» гран-прі «Мелодії-95», секстет потрапив до трійки претендентів на «Золоту жар-птицю» “Таврійських ігор” у номінації “Краща поп-група року”. Лейбл «Гал рекордс» випустив ще два касетні альбоми формації – концертний Ad libitum та «Тиха ніч» із різдвяними колядками. І пішло-поїхало…
«Коли популярності не було, нам страшенно цього хотілося. Коли ж вона з’явилася, то вже нема такої ейфорії, бо сприймається як належне», – кажуть піккардійці.
До речі, популярність їм життя не ускладнює. Єдине – треба інколи тримати себе в певних рамках, коли на тебе дивляться, навіть у побутових моментах.
- Чому досі не в Києві?
- Комусь треба залишатися тут! – одностайні піккардійці. – До речі, залишилися не тільки ми, а й «Плач Єремії», октет «Орфей»… Дуже багато виконавців, покидаючи Львів і виїжджаючи до Києва, думали, що там медом помазано, та «успішно» за півроку поверталися зі столиці додому ні з чим. Чому? Напевно, через обставини їх неоригінальності… Але вони кажуть, ніби їм там грошей бракує… А нам грошей і тут не бракує!
Репертуар
Співають піккардійці лише те, що подобається їм самим. Якщо подобається й слухачам, це для них – найвища винагорода. «Якщо по пунктах розписати… Приноситься вірш, і його треба правильно прочитати, розставивши всі акценти. І пізніше той вірш кладеться на музику», – розповідають вокалісти. «А взагалі, поки люди пишуть вірші, «Піккардійська терція» не вичерпається, – говорить Славко Нудик. – Маємо великі претензії до репертуару молодих українських виконавців. Мене дивує, коли молодий співак скаржиться, що в нього – брак пісень. Кажу так: «Ти один раз не випий коньяку, пива чи чогось іншого, що тобі смакує, а візьми ті гроші, піди в букіністичний магазин і купи збірку нормальної поезії. Стільки є добрих віршів – і сучасних у тім числі! Вже не кажу про класиків, яких ніхто чомусь не хоче переспівувати…».
До пошуку вдаються всі учасники формації, найбільше, звичайно, Володимир Якимець, оскільки має належну освіту (теоретик) і тому аранжує всі пісні піккардійців. «Мелодійна ідея – то вже як кому спаде на думку, а Якимець із цього робить цукерку», – кажуть хлопці. В них завжди є ідеї, що потребують втілення. Зокрема, ідея нового альбому – до нього вже добрали кілька пісень, хоча ще ніхто з піккардійців не знає, як той альбом називатиметься.
Старт
Остаточно “скупкувалися” піккардійці 1991 року, але уродинами вважається 24 вересня 1992 року (тоді відбувся перший концерт «Піккардійської терції» як групи у Львові на сцені актової зали Франкового університету). Півтора року працювали квартетом – Нудик, Якимець, Богач, Капраль. В 1994-му заспівали вшістьох, доєднавши Базиликута і Турянина. Через два роки замінили одного виконавця (замість Базиликута прийшов Андрій Шавала, який спромігся за місяць вивчити напам’ять свої партії зі 40 пісень). В оновленому складі (в тому, що є й зараз) перший концерт формації відбувся 1996 року в Органному залі. Тоді ж прозвучали прем’єри пісень «Гуцулія» і «Пустельник».
Всяке буває…
Комічні речі зазвичай трапляються на сцені. Найпопулярніша кумедна ситуація у «Піккардійської терції» – коли хтось із хлопців забуває слова. Як вони з цього викручуються, треба чути і бачити! Одного разу, наприклад, Нудик почав «Старенький трамвай» з другого куплету, і такою довгою та пісня ще ніколи не була, бо після другого куплету співався перший, а потім – знову другий.
«Колись співали з Андрієм Шавалою романс Лисенка на слова Генріха Гейне «Коли розлучаються двоє», а Володя Якимець сидів за роялем, – згадує Ярослав. – Богдан Богач, який вів конферанс, називаючи твір і нас, виконавців, забув… прізвище Володі! Пауза тривала досить довго, аж поки Якимець доволі голосно сам не підказав йому: «Акомпанує Володимир Якимець». Зал сприйняв це як хохму…».
«Не завжди у нас бувають й аншлаги!» – розповідають хлопці. Колись Оксана Білозір, Павло Дворський і «Піккардійська терція» гастролювали «агітбригадою» в Італії. «Ми об’їздили десять італійських міст, де, звичайно, працювали наші жінки, – згадують вокалісти. – В одному з міст погано спрацювали організатори, які спланували наш концерт у будні, та ще й о 16-ій годині. Коли ми вийшли на сцену, то остовпіли - у залі сиділи аж… п’ятеро людей. Але ми, професіонали, знаємо, що не можна ображатися на публіку, отож концерт той відпрацювали, як і завжди, – від і до…».
Гастролі
Їм завжди раді – і в Україні, і за кордоном, бо, як стверджують вокалісти, все залежить від того, що співати. Йдеться, звичайно, про оригінальність. А оригінальну ідею, попри мову, якою виконується пісня, сприймають всюди – чи в Дніпропетровську, чи в Донецьку, чи у Німеччині, Польщі, Італії, США, Канаді чи Бельгії. 95 відсотків репертуару секстету – українською мовою. Решту добирають залежно від того, до якої країни їдуть. Наприклад, з поваги до італійської публіки в концерті виконували дві італійські пісні. Є кілька польських пісень. Та окраса програми – україномовні пісні будь-якого напряму: поп, рок, фольк…
Моральний клімат
Вони навчилися вибачати один одному і кожному дають право на помилку.
Формула щастя
Це авторський винахід Ярка Нудика, з яким погодилися всі піккардійці: це коли ти займаєшся улюбленою роботою, коли вона є твоїм хобі і коли тобі за неї ще й платять.
Суто до ювілею
У день своїх уродин, 24 вересня, у Львові в парку “Знесіння” о 14.00 «Піккардійська терція» закладе алею відомих людей, а також представить пісні з нового, вже десятого, альбому.
7 жовтня вокалісти матимуть сольник у столичному палаці «Україна», а 9-го чекатимуть на шанувальників у Львівській опері. Ювілейний тур Україною триватиме два місяці, а концертуватиме секстет у Тернополі, Івано-Франківську, Житомирі, Вінниці, Рівному, Луцьку, Хмельницькому, Дніпропетровську, Донецьку, Харкові, Запоріжжі, Полтаві та в Одесі.
