Шестиголосий вихор

- Людина, яка хильнула забагато, не може вимовити назву нашої групи, - кажуть вокалісти «Піккардійської терції» і зовсім не переймаються з цього приводу. Гастролюючи сценами Германії, Іспанії, Франції, Італії, Польщі, Росії, США, Канади та України, спочатку на заході, а тепер от і у нас, піккардійці здобули славу творців інтелігентної музики. Минулого четверга відбувся перший великий концерт «Піккардійської терції» в Дніпропетровську на сцені театру ім. М.Горького і, що властиво, організатори концерту, студія «МАРТ» та Мистецька аґенція «Арт-Вертеп», не помилилися – зал був повний!

Утворилася група 1992 року у Львові. Нині у її складі шість професійних музикантів: Володимир Якимець, Славко Нудик, Андрій Капраль, Роман Турянин, Андрій Шавала і Богдан Богач. Ось як це було:

- Усе почалося в консерваторії, де в складі різних хорів ми брали участь у концертах та фестивалях, доки не дійшли ідеї створити свій колектив. Спочатку, щоб не так страшно було дивитись у зал, виступали в темних окулярах, і почули в трамваї милий коментар: класна група, здорово співають, лише всі сліпі...

Співають піккардійці переважно a capellа, тобто без музичного супроводу, щоправда, не знаючи цього, одразу й не помітиш – вони самі собі музика. Хлопки, клацання пальців, імітація різноманітних звуків, зокрема музичних інструментів: духового оркестру, гітари, «шаленого акордеону», флейти, скрипки... Улюблений трюк – поєднання гармонії і дисгармонії. То раптом хтось затягне по-жіночому високо, то «зфальшивить» в особливо пафосний момент. Одне слово, хлопці мають м`який, вишуканий гумор.

- А як ви підбираєте тексти для своїх пісень? – запитують журналісти.

- Ви знаєте, є багато поетів, - лукаво щулиться неофіційний лідер групи Андрій Капраль, - котрі мов би спеціально для нас пишуть: Роберт Бернс, Ґійом Аполлінер, Поль Верлен... Співпрацюємо з сучасними українськими авторами, такими як В.Цибулько, Ю.Покальчук, виконуємо народні пісні. Коли на ТБ з`явилися перші рекламні ролики, вони увійшли і до нашого репертуару. Так, під час одного виступу ми спочатку акапельно заспівали дві народні пісні «Горіла сосна» і «Туман яром», а потім - чотири реклами.

Нині в репертуарі «Терції» понад триста композицій українською, англійською, російською, італ‘янською, іспанською, французькою мовами.

Вражає свобода, з якою піккардійці «живуть» на сцені. Рухи розкуті, плавкі, класичні костюми – данина жанру – лише підкреслюють невимушену грайливість співаків. У побудові концерту – імпровізаційна легкість. Цього разу також не обійшлося без експромту. Голоси дніпропетровського залу, який разом з піккардійцями пристрасно закликав «Старенький трамвай» на боротьбу зі спекою, записано прямо під час концерту – вони увійдуть до наступного альбому «Терції».

Ірина Полин, фото - Олександр Кузьмюк, портал www.artvertep.dp.ua